рутвяний
РУТВЯНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що рутовий 1. Ой, зв'язала дівчинонька рутвяний вінок, Закрасила голівоньку, пішла у танок (Манж., Тв., 1955, 46); Полонила її Дніпрова краса, зачарували оті далекі гаї, що ледь мріють на обрії, рутвяні луки з дзеркалами старих річищ і верболозами (М. Ол., Леся, 1960, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рутвяний | рутвяна | рутвяне | рутвяні |
Родовий | рутвяного | рутвяної | рутвяного | рутвяних |
Давальний | рутвяному | рутвяній | рутвяному | рутвяним |
Знахідний | рутвяний, рутвяного | рутвяну | рутвяне | рутвяні, рутвяних |
Орудний | рутвяним | рутвяною | рутвяним | рутвяними |
Місцевий | на/у рутвяному, рутвянім | на/у рутвяній | на/у рутвяному, рутвянім | на/у рутвяних |