ріжучий
РІЖУЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до різати 1.
2. у знач. прикм. Признач. для різання. Щоб різальний інструмент міг нормально працювати, його ріжуча частина повинна бути тверда і стійка проти спрацювання у більшій мірі, ніж оброблюваний матеріал (Різальні інстр.., 1959, 5).
3. у знач. прикм., перен. Різкий, гострий (про біль).
4. у знач. прикм., перен. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження. Великі очі її звузились, і їх гострий, ріжучий блиск витверезив Гната (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 306).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ріжучий | ріжуча | ріжуче | ріжучі |
Родовий | ріжучого | ріжучої | ріжучого | ріжучих |
Давальний | ріжучому | ріжучій | ріжучому | ріжучим |
Знахідний | ріжучий, ріжучого | ріжучу | ріжуче | ріжучі, ріжучих |
Орудний | ріжучим | ріжучою | ріжучим | ріжучими |
Місцевий | на/у ріжучому, ріжучім | на/у ріжучій | на/у ріжучому, ріжучім | на/у ріжучих |