різучий
РІЗУЧИЙ, а, е, розм. 1. Яким можна різати або який може порізати. Він побачив, що Бутень [тур] навпереміну пожовує то молоді гіллячки, то якусь різучу траву (Загреб., Диво, 1968, 64); Різучий кремінь.
2. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження. За сим разом дудка заграла.. таким тонким та різучим голосом, що аж усі здивувались (Мирний, IV, 1955, 23); Густий і різучий на вітрі сніг погрожував заметами (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 94); Майор знову вмочив ногу в різучу воду й знову висмикнув її назад (Загреб., Європа 45, 1959, 99).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | різучий | різуча | різуче | різучі |
Родовий | різучого | різучої | різучого | різучих |
Давальний | різучому | різучій | різучому | різучим |
Знахідний | різучий, різучого | різучу | різуче | різучі, різучих |
Орудний | різучим | різучою | різучим | різучими |
Місцевий | на/у різучому, різучім | на/у різучій | на/у різучому, різучім | на/у різучих |