річник
РІЧНИК1, а, ч., рідко. Періодичне видання, що виходить раз на рік; щорічник. Статті нема ні в «Русской мысли» за 80 рр., ні в «Киевской старине» за 80-90 рр. (15 річників переглянуто ) (Л. Укр., V, 1956, 249); Я дістав був перші річники «Правди» (Фр., І, 1955, 14).
РІЧНИК2, а, ч., рідко. Те саме, що річковик. Він щасливий від того, що я пливу по рідній річці, а я щасливий, що пливе по ній він, і гурток дівчат, і хлопці, і дві молоді пари з першими грудними дітьми, і річники красиві, і замислені колгоспники (Довж., II, 1959, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | річник | річники |
Родовий | річника | річників |
Давальний | річникові, річнику | річникам |
Знахідний | річник, річника | річники, річників |
Орудний | річником | річниками |
Місцевий | на/у річнику | на/у річниках |
Кличний | річнику | річники |