рішучо
РІШУЧО, присл. Те саме, що рішуче. Мати чоловіка, стара господиня,.. любовно, але рішучо відсунула молоду невістку від усякого господарювання й життєвих дрібниць (Хотк., II, 1966, 10); По обіді треба лежати, дозволяється не спати, як хто вже рішучо не хоче (Л. Укр., V, 1956, 339); Лейбуньо.. так любить [пироги з черницями], що віддав би за них усе, але то рішучо все на світі (Фр., II, 1950, 78).