самовиховання
САМОВИХОВАННЯ, я, с. Виховання самого себе. Підліток вступає в новий етап свого розвитку, який починає визначатися не лише вихованням, а й самовихованням (Рад. психол. наука.., 1958, 389); Самовиховання, яке сприяє творчій самостійності думки, самоперевірці, звільненню від недоліків.., невіддільне від усвідомлення своєї особистої відповідальності за свої висновки та вчинки, за свою власну долю (Рад. літ-во, 4, 1967, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самовиховання | самовиховання |
Родовий | самовиховання | самовиховань |
Давальний | самовихованню | самовихованням |
Знахідний | самовиховання | самовиховання |
Орудний | самовихованням | самовихованнями |
Місцевий | на/у самовихованні | на/у самовихованнях |
Кличний | самовиховання | самовиховання |