самовідвід
САМОВІДВІД, воду, ч. Відхилення своєї кандидатури від висунення на яку-небудь виборну громадську посаду з умотивуванням відмови. Коли комуністи групи вперше вирішили обрати його своїм вожаком, він розгубився і зробив самовідвід. Мовляв, у партії всього лише два роки, не має досвіду керівництва (Рад. Укр„ 11.VI 1961, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самовідвід | самовідводи |
Родовий | самовідводу | самовідводів |
Давальний | самовідводові, самовідводу | самовідводам |
Знахідний | самовідвід | самовідводи |
Орудний | самовідводом | самовідводами |
Місцевий | на/у самовідводі | на/у самовідводах |
Кличний | самовідводе | самовідводи |