самовільний
САМОВІЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється без дозволу; самочинний. На весь повіт сполохів нагнав самовільний сход [селян] у Буймирі (Горд., І, 1959, 211); Через кілька днів на бюро комсомольської організації говорили про самовільну подорож Гриші до Одеси (Сміл., Сашко, 1954, 238); // рідко. Який зроблено навмисно.
2. Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний. - Спам'ятайся, донько, та й слухай нені, не будь самовільна (Черемш., Тв., 1960, 206).
3. Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь-якого зовнішнього втручання, стимулювання; спонтанний. Найцікавіша особливість ядерної реакції поділу полягає в тому, що вона супроводиться самовільним (спонтанним) випусканням нейтронів (Курс фізики, III, 1956, 374).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самовільний | самовільна | самовільне | самовільні |
Родовий | самовільного | самовільної | самовільного | самовільних |
Давальний | самовільному | самовільній | самовільному | самовільним |
Знахідний | самовільний, самовільного | самовільну | самовільне | самовільні, самовільних |
Орудний | самовільним | самовільною | самовільним | самовільними |
Місцевий | на/у самовільному, самовільнім | на/у самовільній | на/у самовільному, самовільнім | на/у самовільних |