самоправно
САМОПРАВНО. Присл. до самоправний. - Ага! Це рибалки? - моргнув на їх Колісник. - Це ті, що самоправно рибу з ставка тягали (Мирний, III, 1954, 308); - Хай б'є [управитель] телеграму [панові], що громада викликає. Не хоче самоправно, а щоб по закону! (Головко, II, 1957, 220); - Ви пробачте мені, що я самоправно за верстат поліз, потягло до звичної роботи (Цюпа, Три явори, 1958, 9).