свободолюбний
СВОБОДОЛЮБНИЙ, а, е. Який любить свободу, незалежність, який прагне до свободи, незалежності; волелюбний. Народе український! Народе свободолюбний, духом своїм незламний, прекрасний і великий! В тяжку хвилину твого життя [період війни] прийми від мене, від сина твого рідного, - слово бадьорості й привіту! (Тич., III, 1957, 158).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | свободолюбний | свободолюбна | свободолюбне | свободолюбні |
Родовий | свободолюбного | свободолюбної | свободолюбного | свободолюбних |
Давальний | свободолюбному | свободолюбній | свободолюбному | свободолюбним |
Знахідний | свободолюбний, свободолюбного | свободолюбну | свободолюбне | свободолюбні, свободолюбних |
Орудний | свободолюбним | свободолюбною | свободолюбним | свободолюбними |
Місцевий | на/у свободолюбному, свободолюбнім | на/у свободолюбній | на/у свободолюбному, свободолюбнім | на/у свободолюбних |