світлотінь
СВІТЛОТІНЬ, і, ж. Розподіл світлих і тіньових штрихів, плям як засіб передачі в живопису об'ємності зображуваного. Офортні пейзажі Т. Шевченка відзначаються майстерною композиційною побудовою, широким використанням ефектів світлотіні та загальним високим рівнем професійного виконання (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 22); // Наявність, чергування освітлених і тіньових місць у чомусь або де-небудь. Зійшло сонце і дивними світлотінями оживило долину, дуби та в'язи, пригорок (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 341).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | світлотінь | світлотіні |
Родовий | світлотіні | світлотіней |
Давальний | світлотіні | світлотіням |
Знахідний | світлотінь | світлотіні |
Орудний | світлотінню | світлотінями |
Місцевий | на/у світлотіні | на/у світлотінях |
Кличний | світлотіне | світлотіні |