семафор
СЕМАФОР, а, ч. 1. зал. Сигнальний пристрій на залізничній колії, положення крила або вогні якого показують машиністові, чи вільна колія. Потяг надходив до міста. Пустив семафор його на станцію (Ю. Янов., І, 1958, 71); Блиснули вогні семафорів іздалеку (Мик., І, 1957, 180); Над рейками підвів білосніжне плече семафор (Кучер, Зол. руки, 1948, 221); * Образно. Хороше це, знати повну силу своїх двадцяти трьох років, бачити, як на всіх шляхах для тебе відкрилися семафори, куди хочеш, туди йдеш, і буде удача (Собко, Нам спокій.., 1959, 15); * У порівн. Обабіч дороги бовваніли начебто ті самі ферми, заретушовані сивим дощем, з журавлями колодязів, піднятими, як семафори (Гончар, III, 1959, 182).
2. мор. Спосіб зорової сигналізації, яка здійснюється прапорцями, зміною положення рук; // Спеціальний апарат, що встановлюється на березі для сигналізації суднам. Береговий семафор.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | семафор | семафори |
Родовий | семафора | семафорів |
Давальний | семафорові, семафору | семафорам |
Знахідний | семафор | семафори |
Орудний | семафором | семафорами |
Місцевий | на/у семафорі | на/у семафорах |
Кличний | семафоре | семафори |
семафорити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | семафорю | семафоримо |
2 особа | семафориш | семафорите |
3 особа | семафорить | семафорять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | семафоритиму | семафоритимемо |
2 особа | семафоритимеш | семафоритимете |
3 особа | семафоритиме | семафоритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | семафорив | семафорили |
Жіночий рід | семафорила | |
Середній рід | семафорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | семаформо | |
2 особа | семафор | семафорте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | семафорячи | |
Минулий час | семафоривши |