синтезатор
СИНТЕЗАТОР, -а, ч. 1. У радіотехніці – пристрій для одержання гармонійних електричних коливань з потрібними частотами за допомогою лінійного перетворення постійних частот вихідних коливань. 2. Клавішний електромузичний інструмент, що імітує звуки деяких музичних інструментів (саксофона, гітари, фортепіано і т. ін.) і вокалу; необхідне звучання досягається регулюванням властивостей електричного сигналу (в аналогових синтезаторах), або параметрів центрального процесора (у цифрових синтезаторах); остаточно електричні коливання перетворюються у звук через гучномовці (або, при потребі, навушники); синтезаторами називають як окремі пристрої, що є основою електронних музичних інструментів, так і самі електронні музичні інструменти.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синтезатор | синтезатори |
Родовий | синтезатора | синтезаторів |
Давальний | синтезаторові, синтезатору | синтезаторам |
Знахідний | синтезатор | синтезатори |
Орудний | синтезатором | синтезаторами |
Місцевий | на/у синтезаторі | на/у синтезаторах |
Кличний | синтезаторе | синтезатори |