скапувати
СКАПУВАТИ, ую, уєш, недок., СКАПАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех. Стікати краплями або повільно. На колючках будяків тремтіли хисткі краплини, іноді скапуючи (Гуц., Скупана.., 1965, 21); З мокрих дерев рідко скапує не струшена з ночі вода (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 206); * Образно. З воском скапували останні хвилини Маринчиного життя (Кач., Вибр., 1953, 457); // Танути зверху, з країв, укриваючись патьоками, струмочками розтопленої речовини; обпливати. Свічка скапує і гасне (Тарн., З дал. дороги, 1961, 193).
@ Бодай ти (він і т. ін. ) скапав, як віск - уживається як лайка, проклін. [Баба Олена:] Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує... (Галан, І, 1960, 466); [Ніби (мов, немов і т. ін. )] скапувати свічкою - худнути, марніти; танути. - Та вже й сам бачиш, як я знемогла в силі й з кожним днем ніби скапую свічкою... (Козл., Ю. Крук, 1957, 540); Скапувати кров'ю за кого, рідко - дуже піклуватися про кого-небудь, переживати за когось, побиватися за кимсь. Боявся наш батько панського хліба. Не так уже за себе,- за нас, за дітей, кров'ю скапував (Козл., Сонце.., 1957, 54).
2. перех., рідко. Вкривати краплями яку-небудь поверхню. Скапати лист сльозами; * Образно. Поникала [Калина], як скошена квітка, сльозами життя своє скапувала (Черемш., Тв., 1960, 210).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скапую | скапуємо |
2 особа | скапуєш | скапуєте |
3 особа | скапує | скапують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скапуватиму | скапуватимемо |
2 особа | скапуватимеш | скапуватимете |
3 особа | скапуватиме | скапуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скапував | скапували |
Жіночий рід | скапувала | |
Середній рід | скапувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скапуймо | |
2 особа | скапуй | скапуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | скапуючи | |
Минулий час | скапувавши |