сквапний
СКВАПНИЙ, а, е. 1. Те саме, що квапливий. Ті сквапні кроки, що чулись за вікном,.. та мертва й гнітюча тиша, що йшла від багатолюдних камер, віщувала, що наступає останній, судний день... (Збан., Єдина, 1959, 183); Вони спинились, насилу відсапуючи, тримаючись за серця, що скажено калатали після швидкого бігу та сквапного дряпання на гору (Смолич, Мир.., 1958, 212); О, він сквапний на те, щоб крадене купувати (Сл. Гр.).
2. діал. Швидкий, спритний. Вона метнулась до шинку, а ми, дожидаючи, знов дивуємо та міркуємо, звідки навернулись ті сквапні молодці, що глушкових коней запопали (Вовчок, VI, 1956, 262).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сквапний | сквапна | сквапне | сквапні |
Родовий | сквапного | сквапної | сквапного | сквапних |
Давальний | сквапному | сквапній | сквапному | сквапним |
Знахідний | сквапний, сквапного | сквапну | сквапне | сквапні, сквапних |
Орудний | сквапним | сквапною | сквапним | сквапними |
Місцевий | на/у сквапному, сквапнім | на/у сквапній | на/у сквапному, сквапнім | на/у сквапних |