сквернити
СКВЕРНИТИ, ню, ниш, недок., книжн., заст. Оскверняти. Умийтеся! образ божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать... (Шевч., І, 1963, 331); [Марина:] Гвалтом зла не викорениш, а більше роздратуєш... Та й гріх же душу сквернити того ради, що лихо панує? (Стар., Вибр., 1959, 348); Статутів, процедур знавці, Естети етикету... Ах, як же смокінги оці Сквернять усю планету! (Рильський, III, 1961, 296).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скверню | сквернимо |
2 особа | скверниш | скверните |
3 особа | сквернить | сквернять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сквернитиму | сквернитимемо |
2 особа | сквернитимеш | сквернитимете |
3 особа | сквернитиме | сквернитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сквернив | сквернили |
Жіночий рід | сквернила | |
Середній рід | сквернило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сквернімо | |
2 особа | скверни | скверніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сквернячи | |
Минулий час | сквернивши |