сков
СКОВ, у, ч., рідко. Те саме, що скованість. Раптом в її душу глянули інші очі, і вона гордо випручалась із хвилинного ніжного скову (Речм., Весн. грози, 1961, 136); Громи весняної грози, яка вибухнула восени 1917 року, - залпи «Аврори» пробудили із зимового скову-сну людське суспільство (Рад. Укр., 1.V 1961, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сков | скови |
Родовий | скову | сковів |
Давальний | сковові, скову | сковам |
Знахідний | сков | скови |
Орудний | сковом | сковами |
Місцевий | на/у скові | на/у сковах |
Кличний | скове | скови |