скованість
СКОВАНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. скований 2. В поведінці Дмитра не було ні природної, ні штучної скованості (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 39); Хлопець ніби переродився - де й поділась ота похмурість і скованість у рухах (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 192); - Завжди, коли я пишу про війну, я почуваю велику скованість (Донч., VI, 1957, 628); Помітивши, що й зараз він у стані якоїсь скованості й тривоги, - жартівливим рухом скуйовдила [Зорина] хлопцеві чуба (Грим., Незакінч. роман, 1962, 132).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скованість | скованості |
Родовий | скованості, скованости | скованостей |
Давальний | скованості | скованостям |
Знахідний | скованість | скованості |
Орудний | скованістю | скованостями |
Місцевий | на/у скованості | на/у скованостях |
Кличний | скованосте | скованості |