скорення
СКОРЕННЯ, я, с. Дія за знач. скорити, скоряти. Мріяли [грецькі імператори] після скорення Болгарії посуватись далі - на північ і схід (Скл., Святослав, 1959, 205); Жоліо-Кюрі - комуніст.. Комуніст - лауреат Нобелівської премії. Комуніст - великий знавець справи скорення атома (Рибак, Час.., 1960, 394).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скорення | скорення |
Родовий | скорення | скорень |
Давальний | скоренню | скоренням |
Знахідний | скорення | скорення |
Орудний | скоренням | скореннями |
Місцевий | на/у скоренні | на/у скореннях |
Кличний | скорення | скорення |