скорий
СКОРИЙ, а, е. 1. Який швидко рухається; швидкий. В хаті стало тихо.. Нараз обізвалися, вдаряючи об шибки, грубі й скорі каплі дощу (Коб., III, 1956, 227); Рвуться вдаль за вітром скорим кущі і трави на землі (Перв., II, 1948, 65); Немов вітри, вируйте хвилі скорі, до вас одних, до вас подібний я (Сос., II, 1958, 109); // Який проходить, відбувається у швидкому темпі. Пані наша.. з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної (Вовчок, І, 1955, 258); Скора хода розварила його лице, облила потом (Мирний, І, 1954, 284); Сонце тим часом підбилося ген високо, і навіть скорий рух автомашини не здатний був перемогти його палючих променів (Смолич, І, 1958, 45).
Піти (вийти і т. ін. ) скорою ходою - піти, вийти і т. ін. швидко, не затримуючись. Піднявшись, скорою ходою пішов [Андрійко] до клуні (Коцюб., І, 1955, 443); Уперед вийшов Петро скорою ходою, а за ним пхається нерадо Семен (Март., Тв., 1954, 122); Скорий поїзд, розм. - пасажирський поїзд, який рухається з підвищеною швидкістю, без зупинок на маленьких станціях. До перону прискочив скорий поїзд і через хвилину помчав далі (Ле, Міжгір'я, 1953, 359); 3 окриленим серцем летів я в столицю У поїзді скорім крізь луки й бори (Бичко, Вогнище, 1959, 15); Скорим маршем пройти (дістатися і т. ін. ) - за менший строк, ніж належить, пройти, дістатися і т. ін. Звідти уся банда мала скорим маршем, верхами дістатися до Косова і вдарити несподівано (Хотк., II, 1966, 233); Скорим маршем пройшла їзда на свіжих семиградських конях (Ле, Україна, 1940, 173).
2. Який здійснюється, провадиться швидко, без затримки, в короткий проміжок часу. Де руки й охота, там скора робота (Укр.. присл.., 1955, 81); Какора.. штурхнув [Сивоока] під бік, але відразу й відскочив, остерігаючись скорої здачі (Загреб., Диво, 1968, 186); // Який повинен з'явитися, відбутися, статися через короткий проміжок часу, незабаром. Потім мені ворожили. Мені випало скоре багатство, лист і дорога (Коцюб., II, 1955, 247); Тільки й розмови було [у селі] про скорий князів приїзд (Хотк., І, 1966, 95); Не ототожнюйте гітлеризм з німецьким народом! Не ототожнюйте скору безславну загибель гітлеризму з долею Німеччини! (Довж., III, 1960, 34).
У (в) скорому часі; У (в) скорий час - незабаром, швидко. Перші [1917 р.] звістки про революцію в Петрограді були одержані на Україні 27 лютого і в скорому часі розійшлися по всій її території, викликавши величезне політичне піднесення трудящих (Ком. Укр., 2, 1967, 30); [Василько (твердо) :] Гадаю, в скорий час я повернусь; Бо я не злодій, не убив нікого, Чого ж тримати стали б там мене? (Крот., Вибр., 1959, 568).
@ До скорого побачення див. побачення; На скору руку див. рука; Скорим поглядом окидати (окинути) - те саме, що Дивитися (глянути і т. ін. ) бистрим оком (див. бистрий). - Що ж тобі за лихо таке?.. - Багато, Грицьку, розказувати...- ще раз зітхнувши, одмовив Чіпка й скорим поглядом окинув хату (Мирний, II, 1954, 168).
3. розм. Бистрий, швидкий у своїх діях, рішеннях і т. ін.; моторний, спритний. Андрійко скорий був, палкий, як іскра (Вовчок, І, 1955, 275); Він сидів.. тихо.., а вона, легка та скора, знай крутилася коло його (Мирний, III, 1954, 279); - Наглядай як слід в коморі, Бо ті Миші красти скорі (Фр., XII, 1953, 34); // у знач. ім. скорий, рого, ч., розм. Той, хто швидко, вправно працює. Лінивому горб на животі, а скорому на плечах (Укр.. присл.., 1955, 192); // до чого. Охочий, прихильний до чого-небудь. Катруся була завжди скора до сміху й жартів (Кобр., Вибр., 1954, 127).
@ Скорий на бігу - який швидко бігає. Камилла страшна войовниця І знахурка, і чарівниця, І скора на бігу була (Котл., І, 1952, 197); Скорий на руку див. рука.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скорий | скора | скоре | скорі |
Родовий | скорого | скорої | скорого | скорих |
Давальний | скорому | скорій | скорому | скорим |
Знахідний | скорий, скорого | скору | скоре | скорі, скорих |
Орудний | скорим | скорою | скорим | скорими |
Місцевий | на/у скорому, скорім | на/у скорій | на/у скорому, скорім | на/у скорих |
швидкий
ШВИДКИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий. Хто не знає тих швидких потоків, що шумно вискакують з похилин і крутяться жваво по широких зарінках? (Кобр., Вибр., 1954, 83); Подолати швидку течію влітку голому чоловікові й то тяжко, взимку ж неможливо (Тют., Вир, 1964, 122); // Здатний до стрімких, інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину). Синіється тут прозора вода, гуляють по ній червонопері клені та швидкі плотиці (Фр., III, 1950, 7); Старшенький [син] удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке.. - тільки йому й діла, що гаса було по господі, шпурляє камінням та собак б'є (Стор., І, 1957, 30); Малаєць видається чорнявим жуком. Він меткий, швидкий, очі вузенькі, як щілини, говорить багато, рухається проворно, добрий купець і сміливий розбійник (Ю. Янов., II, 1958, 152); - А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Кв.-Осн., II, 1956, 423); // Схильний поспішати з чимсь. [Любов:] Ах, які ви швидкі. Так-то вам легко вечірку справити (Л. Укр., II, 1951, 17); - Ви вже ячмінь кінчили? - Який швидкий. З неділі почну (Стельмах, II, 1962, 409); // Спритний (про руки). Пильна робота! Голка жваво поблискує в швидких руках (Л. Укр., III, 1952, 473); // до чого, перен., розм. Який легко реагує на щось, проймається чимсь. Та коли Йойна був захланний.., при тім облесливий і швидкий до гніву, то Нута був спокійний, любив жарти і кпини, а з робітниками поводився, як з добрими сусідами (Фр., IV, 1950, 12); - Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Вільде, Сестри.., 1958, 317); // у знач. ім. швидкий, кого, ч. Те саме, що Швидкий поїзд (див. поїзд). Крізь ніч донецьким степом летить швидкий "Москва-Сочі" (Головко, І, 1957, 455).
@ Швидкий на руку див. рука; Швидкий (швидка) на язик див. язик.
2. Який відзначається великою частотою рухів, стрімкістю. Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (Н.-Лев., І, 1956, 123); Коні бігли рівною, швидкою риссю, втомлено поводячи змиленими боками (Тулуб, В степу.., 1964, 23); І саме в цей час на ганку загупали чиїсь швидкі кроки, потім шалено задзвонив дзвоник (Стельмах, І, 1962, 448); // Який виконується, здійснюється енергійно, активно, відзначаючись високим темпом. Сміючись, розказувала [пані], як сьогодні Христя здивувалася її в'язанню, її швидкому перебиранню пальцями (Мирний, III, 1954, 159); Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й гука, На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука (Л. Укр., І, 1951, 32); Очі в нього [коня] туманіють, дих гарячий і швидкий... (Сос., І, 1957, 386); // Поспішний (про мовлення, розмову і т. ін. ). Вони стояли тихо і тільки часами мінялись уривчастими швидкими фразами (Л. Укр., III, 1952, 514); Чеченці ходили від хати до хати чорною овечою отарою. То тут, то там чулася їхня швидка гортанна мова (Тют., Вир, 1964, 361); Терпцю йому ставало не більше, як на півгодини, так гнітив його Чуприна чи Кравчина своєю галасливістю, сміхом і неймовірно швидкою й голосною розмовою (Довж., І, 1958, 74); // Меткий (про очі, погляд). Огонь блиснув на його лице і проти вогню заблищали його чорні швидкі очі й забігали разом по всіх бурлаках, неначе він дивився заразом кожному в очі (Н.-Лев., II, 1956, 216); Малахов кинув на нього швидкий гострий погляд (Собко, Справа.., 1959, 121); // перен. В якому виявляється жвавість. Галя по своїй швидкій натурі не так піддається журбі (Л. Укр., V, 1956, 29); // Який активно, інтенсивно діє. Тут не було ні гармат, ані бомб, ні швидких кулеметів.. Все шаблею (Тич., І, 1957, 262); // у знач. ім. швидка, кої, ж. Танок, що виконується у прискореному темпі. Музики заграли швидкої.. Почали [танцюристи] підскакувати заразом на обох ногах, але не разом, а одно за другим, неначе ступи в млині (Н.-Лев., III, 1956, 78).
^ Карета швидкої допомоги див. карета; Швидка допомога див. допомога.
3. Який повинен з'явитися, відбутися, статися через короткий проміжок часу, незабаром; скорий. Я вже так скучив за тобою і за домом, що радію швидкій стрічі (Коцюб., III, 1956, 337); Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (Кол., На фронті.., 1959, 13); З тієї хвилини, безмірно радіючи швидкому синовому одужанню, вже не могла [мати] звільнитися і від щемливої, дедалі наростаючої тривоги: віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила,- не втримати його в хаті, знову гайне по світах (Гончар, II, 1959, 198).
4. Який характеризується особливою швидкістю здійснення чогось. Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало відростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими і число їх все зменшалося (Хотк., II, 1966, 11); Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука.., 2, 1957, 5); Швидкими темпами розвивається хімічна промисловість (Ком. Укр., 3, 1965, 22); // Скороминущий, недовговічний. Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь,- Гинуть ті хвилі, мов квіти барвисті. Тільки й згадаєш: "Ох, милий був сон!.., (Л. Укр., І, 1951, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | швидкий | швидка | швидке | швидкі |
Родовий | швидкого | швидкої | швидкого | швидких |
Давальний | швидкому | швидкій | швидкому | швидким |
Знахідний | швидкий, швидкого | швидку | швидке | швидкі, швидких |
Орудний | швидким | швидкою | швидким | швидкими |
Місцевий | на/у швидкому, швидкім | на/у швидкій | на/у швидкому, швидкім | на/у швидких |