скребнути
СКРЕБНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до скребти. Скребнув редьку, що аж із хати тікай (Номис, 1864, № 3448); Одинадцять косарів ударної бригади скребнули мантачками по косах (Ле, Історія радості, 1947, 182); Проходячи близько Софії, він усміхнувсь і привітненько, зальотно кивнув головою. Софію скребнув по душі той уклін (Л. Укр., III, 1952, 542).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скребну | скребнемо |
2 особа | скребнеш | скребнете |
3 особа | скребне | скребнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скребнув | скребнули |
Жіночий рід | скребнула | |
Середній рід | скребнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скребнімо | |
2 особа | скребни | скребніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | скребнувши |