службовець
СЛУЖБОВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (Фр., VI, 1951, 300); Почавши своє життя як дрібний канцелярський службовець, Іван Карпович [Тобілевич] рішуче порвав з чиновницькою роботою і присвятив себе українському народному театрові (Рильський, III, 1956, 275); Минає робочий день. Один по одному з приміщення виходять службовці (Шиян, Баланда, 1957, 151).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | службовець | службовці |
Родовий | службовця | службовців |
Давальний | службовцеві, службовцю | службовцям |
Знахідний | службовця | службовців |
Орудний | службовцем | службовцями |
Місцевий | на/у службовці, службовцеві | на/у службовцях |
Кличний | службовцю | службовці |