слушно
СЛУШНО. Присл. до слушний 2. Радянські етнографи цілком слушно ставлять наголос на вивченні побуту сучасного робітництва й селянства (Рильський, III, 1956, 413); Десь ворухнулася [в Аркадія] неприязнь до директора, але ж Пилип Данилович слушно каже. За справедливість і поважають, люблять його в школі (Коп., Тв., 1955, 329); Слушно свого часу зазначав М. Добролюбов, що стиль Шевченкової поеми якнайтісніше пов'язаний з поетикою дум (Вітч., 3, 1964, 198).