смакота
СМАКОТА, и, ж., розм. 1. Те саме, що смак 1. - Тітка Катерина насмажила на салі якихось чудових, нечуваної смакоти, коржиків (Коп., Земля.., 1957, 112).
2. Що-небудь дуже смачне. - Яка смакота і красота на столі! - захоплювалася Любочка (Собко, Справа.., 1959, 17); - Уявіть собі півдюжини засмажених голуб'ячих тушок. Розкіш! Смакота! (Збан., Єдина, 1959, 104).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смакота | смакоти |
Родовий | смакоти | смакот |
Давальний | смакоті | смакотам |
Знахідний | смакоту | смакоти |
Орудний | смакотою | смакотами |
Місцевий | на/у смакоті | на/у смакотах |
Кличний | смакото | смакоти |