смалений
СМАЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до смалити 1, 2, 4.
2. у знач. прикм. Який засмалився, засох на сонці й вітрі. Хотіла б я хмарою бути:.. Тоді б я дощем зашуміла На смалених вбогих полях (Дн. Чайка, Тв., 1960, 323); // Який обсмалено на вогні; // у знач. ім. смалений, ного, ч. Той, хто обсмалився. Левко посміхнувся, повільно розтулив уста: - Смаленому завжди звідкись вогнем чи димом пахне (Стельмах, І, 1962, 624).
@ Дуба смаленого плести - те саме, що Дуба смаленого правити (див. дуб); Дуба смаленого правити див. дуб; [Не] бачити смаленого вовка див. вовк; Пахне смаленим див. пахнути.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смалений | смалена | смалене | смалені |
Родовий | смаленого | смаленої | смаленого | смалених |
Давальний | смаленому | смаленій | смаленому | смаленим |
Знахідний | смалений, смаленого | смалену | смалене | смалені, смалених |
Орудний | смаленим | смаленою | смаленим | смаленими |
Місцевий | на/у смаленому, смаленім | на/у смаленій | на/у смаленому, смаленім | на/у смалених |