смердота
СМЕРДОТА, и, ж., розм. 1. Те саме, що сморід. - В нас не то, що в городі - кушпіла [кушпела] тобі та смердота. В нас повітря чисте, на груди таке цілюще (Мирний, III, 1954, 306); Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє,- Зникаєш ти, моя мано-надіє, На кращу долю, на щасливі дні! (Граб., І, 1959, 312).
2. перен. Про мерзенну, підлу людину. Я повертаю барабан револьвера, а дядько Василь махає рукою:- Не стріляй, він уже й так готовий... Сам дійшов, Фу. смердота яка! (Кос., Новели, 1962, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смердота | смердоти |
Родовий | смердоти | смердот |
Давальний | смердоті | смердотам |
Знахідний | смердоту | смердоти, смердот |
Орудний | смердотою | смердотами |
Місцевий | на/у смердоті | на/у смердотах |
Кличний | смердото | смердоти |