смердіти
СМЕРДІТИ, джу, диш, недок. 1. чим і без додатка. Мати, виділяти неприємний запах, погано пахнути.- Пхе! що це так смердить в покоях? Чи тютюн, чи оселедці? (Н.-Лев., II, 1956, 56); Черниш поповз. Зрита земля нудотно смерділа мінними газами (Гончар, III, 1959, 49); // безос. Я своїм носом чула, що з її вивода цілу петрівку на все село смерділо вишкварками (Н.-Лев., II, 1956, 18); На горищі так смерділо, що аж у носі дерло (Чаб., Катюша, 1960, 52); // Курити смердючий тютюн, смердючі цигарки і т. ін. Біля стовпа в бліндажі смердів поганою сигарою німецький вартовий (Довж., І, 1958, 135); // перен., розм. Бути огидним. Вже не тільки ідеалові етичному наших часів, але й передовим людям однаково смердять кати всіх часів і народів, партій і класів (Л. Укр., VIII, 1965, 8).
@ Щоб [і] дух не смердів див. дух.
2. ким, чим, перен., розм. Нагадувати когось, щось, виявляти ознаки, властивості кого-, чого-небудь; відгонити. - Зовні козак ніби, а пальцем ткнеш, смердить шляхтичем, - мовив Хмельницький, сідаючи у фотель (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 74).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смерджу | смердимо |
2 особа | смердиш | смердите |
3 особа | смердить | смердять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смердітиму | смердітимемо |
2 особа | смердітимеш | смердітимете |
3 особа | смердітиме | смердітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | смердів | смерділи |
Жіночий рід | смерділа | |
Середній рід | смерділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смердімо | |
2 особа | смерди | смердіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | смердячи | |
Минулий час | смердівши |