смеречина
СМЕРЕЧИНА, и, ж. Смерекове дерево; смерека. Де-де несміла виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець (Фр., VI, 1951, 7); Втроє вища смеречини здибилась нова, в небо вгвинчена пружина - вишка бурова (Рудь, Дон. зорі, 1958, 67); *У порівн. Вірив я в те, що треба кожному, наче тій смеречині, що в густому лісі зросла, скільки сили стає пробиватися до сонця (Мур., Бук. повість, 1959, 17); // збірн. Смерекові зарослі, смерековий ліс. Один гектар стиглої смеречини затримує щороку 37 відсотків усіх опадів, а один гектар бучини - більше 25 (Літ. Укр., 13.IX 1968, 4); // Смерекова палиця. - Клейго-о-ов! - кричав [гуцул] звідти і пускав смеречину. І летіла вона, дзвенячи, як струна нап'ята, просікаючи корчі по дорозі (Хотк., II, 1966, 315).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смеречина | смеречини |
Родовий | смеречини | смеречин |
Давальний | смеречині | смеречинам |
Знахідний | смеречину | смеречини |
Орудний | смеречиною | смеречинами |
Місцевий | на/у смеречині | на/у смеречинах |
Кличний | смеречино | смеречини |