смирно
СМИРНО. 1. Присл. до смирний. І знов похилилась голова униз смирно й ласкаво, мов голова ласкавого раба (Н.-Лев., II, 1956, 41); Багато з них думає, як оце Сташка: захопивши місце за верстатом, треба сидіти смирно, бо покірною поставою здобудеш більше, ніж криком і кулаком (Вільде, Сестри.., 1958, 390); [Матушка Ігуменя:] Краще зайди у церкву та богу помолися, а тоді й до мене зайдеш, коли хоч, та тихо та смирно побалакаєм (Мирний, V, 1955, 84).
2. у знач. виг., військ., заст. Струнко. - Смирно! - гримнув старшина, відчиняючи двері і вступаючи в хату (Гр., Без хліба, 1958, 27); [Степан:] Смирно, товаришу боєць! Як стоїте перед старшим сержантом? (Корн., II, 1955, 85); Міліціонер, що проходив якраз мимо, повернув до Тимка тугу шию. - Ти чого зуби скалиш? Стояти смирно! (Тют., Вир, 1964, 360).
смирна
СМИРНА, и, ж. Ароматична смола, яку використовують для обкурювання, приготування запашних мас і т. ін. Дід знай правився коло свого улика, то окурював його смирною, то навощував вощанкою (Мирний, І, 1954, 192); Тоскно співав хор, чаділо безліч свічок, повітря, густе від диму, пахло смирною, воском і парфумами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 329).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | смирна | смирни |
Родовий | смирни | смирн |
Давальний | смирні | смирнам |
Знахідний | смирну | смирни |
Орудний | смирною | смирнами |
Місцевий | на/у смирні | на/у смирнах |
Кличний | смирно | смирни |