сміляк
СМІЛЯК, а, ч., рідко. Те саме, що сміливець. [Шевченко:] Радий був мою найглибшу шану Віддать тому, хто в лавах декабристів, Хто в лавах перших руських сміляків За правду і за волю стяг підняв (Коч., III, 1956, 129); Відчинилася кріпосна брама і прийняла сміляків, яких переслідували, прокинувшись, запорожці (Довж., І, 1958, 246).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сміляк | сміляки |
Родовий | сміляка | сміляків |
Давальний | смілякові, сміляку | смілякам |
Знахідний | сміляка | сміляків |
Орудний | сміляком | сміляками |
Місцевий | на/у сміляку, смілякові | на/у сміляках |
Кличний | сміляку | сміляки |