сміховище
СМІХОВИЩЕ, а, с. 1. Те, з чого сміються, глузують; об'єкт насмішки, глузування. Охріме! не зробись сміховищем села, Покинь, кажу, панів, водиться з ними годі! (Греб., І, 1957, 55); - То ти хочеш, щоб твоя жінка ходила, як та обірвана циганка? То ти хочеш, щоб я була сміховищем для людей? (Н.-Лев., І, 1956, 384).
2. невідм., розм. Про те, що здатне розсмішити, викликати сміх. - Ой, сміховище! ..Дорого б я дав, щоб побачити таке видовисько, - невгавав пан Бжеський (Тулуб, Людолови, І, 1957, 53).
На сміховище [людям (людське)] - те саме, що На посміх [людям] (див. посміх). - А як така чарівниця щонеділі буде качатись п'яна на гатці на сміховище людям? - спитала тихо й сумно мати (Н.-Лев., II, 1956, 157); Чоботи, одежа, лице - все в Запорожця було вимащене в болото, викачане.. Можна було б подумати, що він нарядився так навмисне, на сміховище людське (Вас., II, 1959, 113).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сміховище | сміховища |
Родовий | сміховища | сміховищ |
Давальний | сміховищу | сміховищам |
Знахідний | сміховище | сміховища |
Орудний | сміховищем | сміховищами |
Місцевий | на/у сміховищі | на/у сміховищах |
Кличний | сміховище | сміховища |