снайпер
СНАЙПЕР, а, ч. 1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби. За кулеметниками почали прибувати стрілецькі роти, п'ятірки розвідників, санітари, снайпери... (Ле, Право.., 1957, 181); - Їду на фронт. Стану снайпером, кулеметницею, ким завгодно, аби мстити ворогам за Петра, за всіх убитих і скалічених... (Цюпа, Добротворець, 1971, 39).
2. чого, перен. Той, хто досяг великого вміння, високої майстерності. Швейцарська ліга радіолюбителів кожного року організовує традиційні змагання короткохвильовиків усього світу. Великий інтерес викликає ця спортивна зустріч і серед радянських снайперів ефіру (Рад. Укр., 7.I 1965, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | снайпер | снайпери |
Родовий | снайпера | снайперів |
Давальний | снайперові, снайперу | снайперам |
Знахідний | снайпера | снайперів |
Орудний | снайпером | снайперами |
Місцевий | на/у снайпері, снайперові | на/у снайперах |
Кличний | снайпере | снайпери |