СОРОМНО, присудк. сл. Стан, коли людина відчуває сором. Він біг стернею, наче тікав від кого, і чув, що йому чогось соромно (Коцюб., І, 1955, 99); Люба закриває обличчя руками, їй і в темряві соромно своїх думок (Стельмах, І, 1962, 360).
Соромно сказати див. сказати.