спаленілий
СПАЛЕНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спаленіти. Вікно брязнуло, розлетілась шибка, посипалося скло... З кам'яного будинку.. вискочила спаленіла Надія Марківна, напустилася на хлоп'яків, що.. грали в цурки (Горд., Буян, 1938, 17); // у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи). Не розмикає [воїн] спаленілих губ (Бажан, І, 1946, 298).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спаленілий | спаленіла | спаленіле | спаленілі |
Родовий | спаленілого | спаленілої | спаленілого | спаленілих |
Давальний | спаленілому | спаленілій | спаленілому | спаленілим |
Знахідний | спаленілий, спаленілого | спаленілу | спаленіле | спаленілі, спаленілих |
Орудний | спаленілим | спаленілою | спаленілим | спаленілими |
Місцевий | на/у спаленілому, спаленілім | на/у спаленілій | на/у спаленілому, спаленілім | на/у спаленілих |