спарований
СПАРОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спарувати. Замість одного зараз спаровані вартові стоять на воротях (Головко, II, 1957, 527); 30 спарованих нетелей на початку року мали отелитись (Колг. Укр., 2, 1956, 7); * Образно. - Мудре питво мед, - мовив він,- в ньому, як у житті,- гіркота спарована з солодощами... (Бурл., О. Вересай, 1959, 72); // спаровано, безос. присудк. сл. [Анна:] І моє [щастя] вкрадено, голубе мій! І моє серце розбито, і мене з нелюбом спаровано! (Фр., IX, 1952, 115).
2. у знач. прикм. Те саме, що спарений1 2. Кулі іа спарованого кулемета вибивали фонтанчики сухої землі вже недалеко від окопу (Пера., Дикий мед, 1963, 466).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спарований | спарована | спароване | спаровані |
Родовий | спарованого | спарованої | спарованого | спарованих |
Давальний | спарованому | спарованій | спарованому | спарованим |
Знахідний | спарований, спарованого | спаровану | спароване | спаровані, спарованих |
Орудний | спарованим | спарованою | спарованим | спарованими |
Місцевий | на/у спарованому, спарованім | на/у спарованій | на/у спарованому, спарованім | на/у спарованих |