спартачити
СПАРТАЧИТИ, чу, чиш, перех., зневажл. Док. до партачити. [Прокуратор:] Такі ж і їх поети: на грецький лад Горація спартачить, і вже вінець на чолі..! (Л. Укр., III, 1952, 449); - Якісна сировина тим, хто її найкраще використає, хто не спартачить, а зробить справжню річ, не брак... (Коз., Листи.., 1967, 156); - Спартачила [Стеха] таку нагоду та ще й похвали жде від мене (Вільде, Сестри.., 1958, 562).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спартачу | спартачимо |
2 особа | спартачиш | спартачите |
3 особа | спартачить | спартачать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спартачив | спартачили |
Жіночий рід | спартачила | |
Середній рід | спартачило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спартачмо | |
2 особа | спартач | спартачте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спартачивши |