сперечальник
СПЕРЕЧАЛЬНИК, а, ч. Той, хто сперечається, любить сперечатися. Василь Опанасович, перезирнувшись з дружиною, поспішає до сперечальників - пригасити розбурхані пристрасті (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 147).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сперечальник | сперечальники |
Родовий | сперечальника | сперечальників |
Давальний | сперечальникові, сперечальнику | сперечальникам |
Знахідний | сперечальника | сперечальників |
Орудний | сперечальником | сперечальниками |
Місцевий | на/у сперечальнику, сперечальникові | на/у сперечальниках |
Кличний | сперечальнику | сперечальники |