сплямлений
СПЛЯМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сплямити. Видко було великий стіл, накритий червоним сукном, страшенно сплямленим чорнилом (Л. Укр., III, 1952, 557); - Мені здається, що я сповнив би десять раз більший гріх, якби подав йому руку, якби дружньо стиснув ту руку, сплямлену найтяжчим злочином (Фр.. IV, 1950, 235); // у знач. прикм. - Я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною. Коли моя сплямлена особа заважує [заважає] кому... (Март., Тв., 1954, 449).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сплямлений | сплямлена | сплямлене | сплямлені |
Родовий | сплямленого | сплямленої | сплямленого | сплямлених |
Давальний | сплямленому | сплямленій | сплямленому | сплямленим |
Знахідний | сплямлений, сплямленого | сплямлену | сплямлене | сплямлені, сплямлених |
Орудний | сплямленим | сплямленою | сплямленим | сплямленими |
Місцевий | на/у сплямленому, сплямленім | на/у сплямленій | на/у сплямленому, сплямленім | на/у сплямлених |