сплямований
СПЛЯМОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сплямувати. Никне Побожність і Віра, і діва небесна Астрея Землю, сплямовану кров'ю,- остання з богів - покидає (Зеров, Вибр., 1966, 303); Прощай, германський монастире, колись славний, нещодавно сплямований співучастю в кривавих бандерівських злодіяннях (Мельн., Коли кров.., 1960, 46).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сплямований | сплямована | сплямоване | сплямовані |
Родовий | сплямованого | сплямованої | сплямованого | сплямованих |
Давальний | сплямованому | сплямованій | сплямованому | сплямованим |
Знахідний | сплямований, сплямованого | сплямовану | сплямоване | сплямовані, сплямованих |
Орудний | сплямованим | сплямованою | сплямованим | сплямованими |
Місцевий | на/у сплямованому, сплямованім | на/у сплямованій | на/у сплямованому, сплямованім | на/у сплямованих |