споважнілий
СПОВАЖНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до споважніти; // у знач. прикм. Катя стояла поруч з ним, споважніла й серйозна (Ільч., Серце жде, 1939, 82); З палацу, супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей, вийшов Аркадій Валеріанович (Стельмах, I, 1962, 627); Ми вернемося з тобою Споважнілі, посивілі (Рильський, II, 1960, 201).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | споважнілий | споважніла | споважніле | споважнілі |
Родовий | споважнілого | споважнілої | споважнілого | споважнілих |
Давальний | споважнілому | споважнілій | споважнілому | споважнілим |
Знахідний | споважнілий, споважнілого | споважнілу | споважніле | споважнілі, споважнілих |
Орудний | споважнілим | споважнілою | споважнілим | споважнілими |
Місцевий | на/у споважнілому, споважнілім | на/у споважнілій | на/у споважнілому, споважнілім | на/у споважнілих |