сповнення
СПОВНЕННЯ1, я, с. Дія за знач. сповнити, сповнювати1 і сповнитися, сповнюватися1.
СПОВНЕННЯ2, я, с., розм. Дія за знач. сповнити, сповнювати2 і сповнитися, сповнюватися2. Ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громадської волі (Фр., VI, 1951, 74); - Чи мав я хоч одну чисту радість, чи хоч раз почув задоволення од сповнення кращих людських обов'язків..? (Коцюб., І, 1955, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сповнення | сповнення |
Родовий | сповнення | сповнень |
Давальний | сповненню | сповненням |
Знахідний | сповнення | сповнення |
Орудний | сповненням | сповненнями |
Місцевий | на/у сповненні | на/у сповненнях |
Кличний | сповнення | сповнення |