спогадувати
СПОГАДУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОГАДАТИ, аю, аєш, док., перех., також із спол. що, як, коли, неперех., про кого- що, розм. за кого- що, розм. 1. Те саме, що згадувати. - Сьогодні я цілу дорогу стояла край вікна, дивилась та спогадувала колишні часи (Л. Укр., III, 1952, 523); Ти сіяєш як місяць; Чорнії маєш ти очі... Де вже така гордовита Бідних спогадувать схоче!.. (Крим., Вибр., 1965, 290); Як хмари, купчаться літа. Спогадую минулу славу (Шер., У день.., 1962, 21); - Жила я в батька-матері, - боже мій милий! Тепер спогадаю, як-то жилось тоді мені! (Вовчок, I, 1955, 259); - Але що ж я на те пораджу, коли в мені серце розривається, кілько разів спогадаю про свої гроші! (Фр., III, 1950, 19); - От спогадайте: коли ви бачили в церкві хоч одного пана, або панію, або панянку? (Свидн., Люборацькі, 1955, 61); Хто ж за мене спогадає? (Рудан., Тв., 1959, 109); [Парвус:] Щось вони мудрують, філософів спогадують поганських та всякі панські світові звичаї (Л. Укр., II, 1951, 408).
Спогадувати (спогадати) добрим словом кого - говорити про кого-небудь щось хороше. Настане легший час,- І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас! (Граб., І, 1959, 152).
2. Думати, уявляти що-небудь. - А що, сину,- каже дід,- Треба спогадати, А де-то ми ті скирти Будем закладати? (Рудан., Тв., 1959, 156).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спогадую | спогадуємо |
2 особа | спогадуєш | спогадуєте |
3 особа | спогадує | спогадують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спогадуватиму | спогадуватимемо |
2 особа | спогадуватимеш | спогадуватимете |
3 особа | спогадуватиме | спогадуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спогадував | спогадували |
Жіночий рід | спогадувала | |
Середній рід | спогадувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спогадуймо | |
2 особа | спогадуй | спогадуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спогадуючи | |
Минулий час | спогадувавши |