споглядальник
СПОГЛЯДАЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто споглядає що-небудь; спостерігач.
2. Той, хто схильний до споглядання. До сіл близьких, слобідок дальніх - Не від людей, а до людей Цей любомудрець-споглядальник [Г. Сковорода] Не поспішаючи іде (Дор., Тобі, народе.., 1959, 42); Інтелігентами-споглядальниками були й герої другого великого твору Паустовського 20-х років - роману «Осяйні хмари» (1928) (Рад. літ-во, 7, 1965, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | споглядальник | споглядальники |
Родовий | споглядальника | споглядальників |
Давальний | споглядальникові, споглядальнику | споглядальникам |
Знахідний | споглядальника | споглядальників |
Орудний | споглядальником | споглядальниками |
Місцевий | на/у споглядальнику, споглядальникові | на/у споглядальниках |
Кличний | споглядальнику | споглядальники |