сподвижник
СПОДВИЖНИК, а, ч., книжн. Той, хто бере участь разом з ким-небудь у якійсь важливій, відповідальній справі; соратник. Капітан змовкає, поглинутий своїми думками. Десятикласники звідусіль жадібно зорять на нього. Він для них як сподвижник Магеллана (Гончар, Тронка, 1963, 153); У революційній боротьбі і в життєвих знегодах Маркс завжди діставав найбільш надійну і дійову підтримку свого бойового сподвижника і найближчого друга - Енгельса (Ком. Укр., 5, 1968, 11); Животворним джерелом для Кропивницького і всіх його сподвижників була й щира прихильність і підтримка прогресивних діячів культури братнього російського народу (Мист., 3, 1955, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сподвижник | сподвижники |
Родовий | сподвижника | сподвижників |
Давальний | сподвижникові, сподвижнику | сподвижникам |
Знахідний | сподвижника | сподвижників |
Орудний | сподвижником | сподвижниками |
Місцевий | на/у сподвижнику, сподвижникові | на/у сподвижниках |
Кличний | сподвижнику | сподвижники |