споліскувати
СПОЛІСКУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОЛОСКАТИ, ощу, ощеш і СПОЛОСНУТИ, ну, неш, док., перех. Обмивати, обполіскувати, освіжати водою або іншою рідиною (часом злегка, наспіх). Леся довго стояла біля умивальника, намилювала руки, споліскувала водою і знову намилювала (Хижняк, Невгамовна, 1961, 250); [Панько:] Сьорбоніть, дядьку Мусію! [Копистка (повагавшись, взяв чарку, вихилив, сполоскав зуби) :] І не пив би, дак через зуби... Крутять і крутять (М. Куліш, П'єси, 1960, 11); - Ех, сорочко, моя сорочко! Я сам тебе скоро виперу, в Дунаї тебе сполощу!.. (Гончар, III, 1959, 9); Засміялись чарівниці, Рам'я й лоні [лона] сполоснули, Підняли угору руки Та в безодню і майнули... (Щог., Поезії, 1958, 96); Як завжди сполоснула [Марія] цідило й повісила його над плитою (Вільде, * Опов., 1954, 13); Павло Заброда сполоснув у морі руки й почав перев'язувати Званцева (Кучер, Голод, 1961, 230); * Образно. Через час Чи через два прийшов указ І легіон з Єрусалима, Од того Ірода.. Ножі солдати сполоскали В дитячій праведній крові! Такеє-то на світі сталось! (Шевч., II, 1963, 363); Відразу темрява в хаті зарожевіла, червоний світ, мов червоною водою, сполоснув білу стіну (Вас., II, 1959, 7).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | споліскую | споліскуємо |
2 особа | споліскуєш | споліскуєте |
3 особа | споліскує | споліскують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | споліскуватиму | споліскуватимемо |
2 особа | споліскуватимеш | споліскуватимете |
3 особа | споліскуватиме | споліскуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | споліскував | споліскували |
Жіночий рід | споліскувала | |
Середній рід | споліскувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | споліскуймо | |
2 особа | споліскуй | споліскуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | споліскуючи | |
Минулий час | споліскувавши |