спопелілий
СПОПЕЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спопеліти. Наумиха метнулась до стіжків, а вони стояли то чорні й спопелілі, то жевріли ще, як жар у печі... (Коцюб., І, 1955, 122); Ще Європа дихала димом згарищ, спопелілих міст і сіл, коли в найбільшій залі англійської столиці.. зібралися, делегати з 63 держав світу (Знання.., 7, 1973, 18); Ми бачили стільки страждання і муки На цій спопелілій кривавій землі (Перв., II, 1958, 415).
@ Спопелілий серцем - душевно спустошений, байдужий до всього через великі страждання, тяжкі умови життя. Жила [Лукина] невесело і незатишно, доживала віку. Байдужа до всього на світі, спопеліла серцем (Вол., Місячне срібло, 1961, 327).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спопелілий | спопеліла | спопеліле | спопелілі |
Родовий | спопелілого | спопелілої | спопелілого | спопелілих |
Давальний | спопелілому | спопелілій | спопелілому | спопелілим |
Знахідний | спопелілий, спопелілого | спопелілу | спопеліле | спопелілі, спопелілих |
Орудний | спопелілим | спопелілою | спопелілим | спопелілими |
Місцевий | на/у спопелілому, спопелілім | на/у спопелілій | на/у спопелілому, спопелілім | на/у спопелілих |