спочивок
СПОЧИВОК, вку, ч., розм. Те саме, що спочинок. Ніч криє і місто, і табір ворожий.. Поснули усі до спочивку охочі (Л. Укр., І, 1951, 112); Він ще трохи посперечався для ввічливості, але, врешті, зостався. Видимо, радий був теплу й спочивкові (Хотк., І, 1966, 164); Знесилені втомою, попадають [малолітки] десь під лісосмугою просто в грязюку, на короткий спочивок (Гончар, Бригантина, 1973, 109).
Без спочивку - те саме, що Без спочинку (див. спочинок). [Матвій:] А він.. нарівні зо всіма роботу всяку робе [робить]; одпочиватиму, каже, як умру. [Всі:] Надто працював, без спочивку (К.-Карий, II, 1960, 164); [Микита:] Ох, нене ж моя ріднесенька, нащо ти мене породила? ..Маю я без спочивку страждати!.. (Кроп., І, 1958, 117); Іти на спочивок - те саме, що Іти на спочинок (див. спочинок). - Та по панщині усі додому, до своєї хати, ідуть на спочивок (Вовчок, І, 1955, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спочивок | спочивки |
Родовий | спочивку | спочивків |
Давальний | спочивкові, спочивку | спочивкам |
Знахідний | спочивок | спочивки |
Орудний | спочивком | спочивками |
Місцевий | на/у спочивку | на/у спочивках |
Кличний | спочивку | спочивки |