споєний
СПОЄНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до споїти. Жорстоко б'ють [заробітчани] нещасних, споєних прикажчиками новачків (Гончар, Таврія, 1952, 56); * Образно. Приходить на землю благодатне літо. Сповнене воно буде славних трудових звершень, споєне ритмом праці людей (Рад. Укр., 18. V 1968, 1).
СПОЄНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до споїти. Біг хлопець і.. кричав: - Сіроlla! сіроllа!.. [Цибуля! цибуля!] До кого гукав він? Кому хотів продавати? Чи не камінням отим, що були споєні вперше в суцільну стіну, а тепер знову почали жити окремим життям? (Коцюб., II, 1955, 401).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | споєний | споєна | споєне | споєні |
Родовий | споєного | споєної | споєного | споєних |
Давальний | споєному | споєній | споєному | споєним |
Знахідний | споєний, споєного | споєну | споєне | споєні, споєних |
Орудний | споєним | споєною | споєним | споєними |
Місцевий | на/у споєному, споєнім | на/у споєній | на/у споєному, споєнім | на/у споєних |