спротивіти
СПРОТИВІТИ, ію, ієш, док. Стати противним, осоружним; остогидіти. Митрополитові все те спротивіло: він позіхнув і почав жартувати (Н.-Лев., І, 1956, 364); Як не грала [Настя] очима, а він оминав її хату. Мабуть, вельми спротивіла йому ще дівкою, як ганялася за ним (Мушк., Серце.., 1962, 251); - І з лиця злиняла, еге ж? Знаю - злиняла, ..не хочеться на себе і в дзеркало глянути. Спротивіло, остогидло все! (Гончар, II, 1959, 258); Ніхто навіть виду не подав, що бачить, як Павло боїться моря, як воно йому спротивіло (Кучер, Голод, 1961, 428).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спротивію | спротивіємо |
2 особа | спротивієш | спротивієте |
3 особа | спротивіє | спротивіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спротивів | спротивіли |
Жіночий рід | спротивіла | |
Середній рід | спротивіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спротивіймо | |
2 особа | спротивій | спротивійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спротивівши |