спузар
СПУЗАР, я, ч., діал. Пастух, в обов'язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду. Вдень його [вогонь] підтримує ватаг, а вночі спеціальний хлопець, якого так і називають спузар, бо він, маючи діло з вогнем, вічно вимазаний у спузі, а вмиватися не має коли (Хотк., Довбуш, 1965, 100); Лишились тільки ватаг зі спузарем. Вони мусять чекати, аж згасне вогонь (Коцюб., II, 1955, 331).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спузар | спузарі |
Родовий | спузаря | спузарів |
Давальний | спузареві, спузарю | спузарям |
Знахідний | спузаря | спузарів |
Орудний | спузарем | спузарями |
Місцевий | на/у спузарі, спузареві | на/у спузарях |
Кличний | спузарю | спузарі |